Весь шлях трансформації до Бережливого виробництва можна представити у вигляді п’яти основних етапів, які доведеться пройти будь-якій компанії в процесі вдосконалення самої себе для здобуття конкурентної переваги.
Етап 1: «Навчитися бачити»
На цьому етапі відбувається знайомство компанії з основними принципами бережливого виробництва і закладаються основи корпоративного ставлення до проєкту змін. Головний, мабуть, очікуваний результат — у співробітників компанії виникає розуміння різниці між діями, що додають і не додають цінності для споживачів. На цьому етапі формується один з основних навичок для вдосконалення діяльності — вміння бачити і усувати явні та скриті втрати. На цьому етапі формуються внутрішні стандарти і формальні процедури: Положення про проєкт, збір і розгляд пропозицій щодо вдосконалення. В ідеалі формується постійно діючий орган, який підтримує систему постійного вдосконалення в компанії.
Етап 2: «Навчитися ставити цілі»
Дві особливості характерні для більшості виробництв, з якими ми стикалися. По-перше, компанії рідко встановлюють цілі, пов’язані з удосконаленням практики своєї виробничої діяльності. Ще рідше такі цілі пов’язані з цілями окремих співробітників або хоча б підрозділів. Ще одна особливість — цілі часто є формальною декларацією і не забезпечені стратегіями або оперативними планами їх досягнення. Найімовірніше, така ситуація пов’язана з наявністю другої особливості — компанії не збирають статистику про свою виробничу діяльність. Детальніше з прочитати про постановку цілей можна у статті «Hoshin Kanri. Від бізнес-цілей до операційної стратегії».
Кількість поломок обладнання, тривалість нерегламентних зупинок, обсяги зайвих запасів, відсоток відхилень фактичної продуктивності від стандарту — залишаються часто питанням без відповіді. Тому на цьому етапі надзвичайно важливо створити процедури, що підтримують збір і систематизацію даних про роботу виробничої системи. Статистика повинна продемонструвати поточний рівень операційної ефективності кожного елемента виробничої системи. Другим найважливішим завданням етапу буде розробка цілей, спрямованих на вдосконалення практики виробничої діяльності, та оперативних планів досягнення поставлених цілей. Хосин Канрі — одна з можливих управлінських практик залучення всього персоналу компанії до процесу розробки операційної стратегії на всіх рівнях компанії.
Етап 3: «Навчитися діяти»
Бачення втрат у процесах, наявність статистики та визначеної стратегії, що стали результатами поередніх етапів розвитку проєкту впровадження «Бережливого виробництва», тепер вимагають застосування конкретних інструментів. У рамках Бережливого виробництва існує цілий ряд інструментів, ціллю яких є зниження втрат. Метою цього етапу є озброєння персоналу знаннями та навичками використання основних інструментів. Отримані знання про інструменти Бережливого виробництва допоможуть на практиці скоротити різні типи втрат, пов’язані зі скороченням браку, збільшенням продуктивності, зниженням трудомісткості процесів:
| 5С | Скорочення часу на пошук необхідних предметів, на непотрібні переміщення та транспортування |
| Візуальне управління | економія часу на пояснення, зниження браку |
| Стандартизація | скорочення часу на навчання персоналу, зниження рівня браку за рахунок наявності детальних інструкцій |
| Свидке переналагодження | зниження часу на переналагодження, потенційне збільшення обсягів виробництва. |
| Всезагальне обслуговування обладнання | Зниження кількості та тривалості поломок обладнання. |
| Балансування ліній | Вирівнювання навантаження по всій виробничій лінії, скорочення простоїв і втрат часу |
| Статистичний контроль процесів | Зниження браку. Контроль відхилень від встановлених параметрів. Знання потенціалу процесу виробляти якісну продукцію. |
Комплексне застосування інструментів Бережливого виробництва забезпечить підвищення ефективності діяльності підприємства. Однак оптимізація виробництва досягається шляхом застосування не тільки інструментів Бережливого виробництва, але й основних практик управління: розгортання політики та стратегії вдосконалення (Хосин Канрі, КПЕ), управління запасами за допомогою канбан та організації системи точно-в-строк (Just in Time), побудова карт потоків створення цінності, управління проєктами, управління роботою в команді.
Пропонуємо вам отримати неоціненний досвід створення Бережливого виробництва «в мініатюрі» на нашому тренінгу для початківців. Беручи участь в імітаційній бізнес-грі, ви зможете відчути та зрозуміти, як звучить оркестр з інструментів Бережливого виробництва, і чого варто очікувати в результаті.
Етап 4: «Навчитися бути наставником»
Застосування інструментів Бережливого виробництва в рамках проєкту, найімовірніше, дозволить скоротити втрати. Однак слід пам’ятати, що однією з основних ідей концепції бережливості є безперервне вдосконалення. Саме на цьому етапі проєкт «Впровадження Бережливого виробництва», як зовнішня щодо щоденної виробничої практики інціатива, повинна інтегруватися і стати частиною виробничого процесу. Це найважливіший і, мабуть, найскладніший етап розвитку проєкту. На цьому етапі відбувається забезпечення постійного формування та обміну знаннями всередині компанії. Саме на цьому етапі середній менеджмент бере на себе основне навантаження з контролю над проблемами, що виникають (облік статистики відхилень, практика розв’язання проблем). Найважливіші активності, які повинні отримати формальний обов’язковий статус — виробничий інструктаж, внутрішньокорпоративне навчання принципам та інструментам постійного вдосконалення, поширення використання найкращих практик. У чому ж складність цього етапу? Це складне поєднання багатьох управлінських ініціатив:
- PR- технологій, спрямованих на формування суспільної думки про важливість і безумовну необхідність впровадження лін-технологій,
- HR-підходів, що формують мотивацію до дії серед рядових співробітників, шляхом розробки внутрішньої політики з оцінки та преміювання співробітників
- підготовки та планової активності Лін-чемпіонів, здатних захопити за собою маси людей
Етап 5: «Організації, що навчаються»
Термін “Self-Learning Organisations” — самонавчальні організації, або ще точніший термін “self-orgainised learning” – самоорганізоване навчання, не так давно увійшов у вжиток топ-менеджменту в усьому світі. По суті, йдеться про те, що в компанії повинні виникнути такі практики, які забезпечать самостійне створення знань усередині компанії. Однак щоб це стало можливим, компанія повинна створити всю необхідну для цього інфраструктуру, включаючи:
- бази знань про процеси, технології, матеріали, використовувані стандарти;
- центри навчання та підвищення кваліфікації;
- щорічні системи оцінки персоналу.
Основний результат цього етапу — організація не потребує зовнішніх зусиль для того, щоб генерувати нові знання — знання є одним із найважливіших продуктів, що виробляються такою організацією.
